ІСТОРІЯ СЕЛА ОСЕЛІВКА

Село Оселівка Кельменецького району Чернівецької області розташоване на правому березі річки Дністер, на відстані 22 кілометри від районного центру, 81 км. від обласного центру, 24 кілометри від залізничної станції Ларга. Межує  з селами Перківці та Лівинці цього району та селом Анадоли Хотинського району.

Село було засновано в 1763 році турками і носило назву – Кишло - Неджимове (Котул Ніструлуй – румунська, що означає лікоть (поворот ) Дністра); пізніше відігравало роль сторожового пункту.     Існує легенда, ніби у поміщика було три сини: Неджим, Замжів, Семев; одному з  синів, а саме Неджиму, батько віддав дане поселення, яке й було назване ім’ям цього сина.

Після заснування населеного пунку жителі села стали кріпаками. Земля і населення села належали поміщику Гафенко.

З давніх - давен жителі села вирощували зернові та технічні культури. Розводили худобу, птицю. В минулому добували алебастр (білий камінь) і відправляли його в Одесу та інші міста. До Жовтневої революції в селі було 200 десятин землі, які належали панові, куркулям. Найбільшим куркулем на селі був Тодор Солоткий, який мав 21 десятину землі, свій млин, січкарню, олійню. Селяни виступили проти куркуля: підпалили його господарство і Тодор Солодкий втік з села.

В 1918 р. румунська влада почала загарбувати територію, нещадно розправлялись з місцевим населенням: били, грабували, підпалювали будинки. Внаслідок цього населення тікало на лівий берег Дністра. Румунська влада забирала все майно тих, хто втік. Спалахнуло повстання, на чолі якого стояв колишній офіцер царської армії  Федір Гущак. Озброєння одержували з Хотина. Повстання мало велике значення, але внаслідок неорганізованості повсталих воно було придушене. Керівник Федір Гущак при втечі  через Дністер на Поділля втопився. Є й такі думки, що його втопила румунська влада.

В селі Оселівка влада рад встановилася в 1940 році, коли радянська армія визволила північну Буковину та Хотинський повіт від румунських загарбників.

У 1940 році була відкрита початкова школа з українською мовою навчання, першим вчителем був Сумнєвич В. І.

Село Оселівка було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в кінці червня 1941 року. Звільнена територія радянською армією 26 березня 1944 року. В південній частині села проходили бої, переходила велика кількість військ, було вбито біля 500 німців Під час звільнення території села населення допомагало Радянській армії у виявленні німецьких частин (Ригаловський Григорій, Казимір Іван), допомагали продуктами, жінки доглядали за пораненими бійцями (Чорна Анастасія, Казимір Оксана, Казимір Василь).

В 1946-1947 роках в селі Оселівка був організований колгосп “Перемога”. Головою колгоспу був Чабан Василь Миколайович.

Назву Оселівка село одержало у 1947 році згідно Указу Президії Верховної Ради  УРСР.

Укрупнення колгоспу відбулося в 1958 році, коли колгосп “Перемога” с. Оселівка ввійшов як складова частина колгоспу ”Україна”, центр якого знаходиться в селі Лівинці.

Протягом 1947 – 2007 років в селі побудовано: загальноосвітню середню школу (1962 рік) I-II ступенів, дитячий садок, будинок культури, церкву, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок християн-бабтистів, магазини, сільськогосподарські будівлі ТзОВ Т.Г. Шевченка. 

Село електрофіковане, телекомуніковане та газифіковане. Загальна площа села Оселівка 363,8 га., загальна площа земель підпорядкованих сільській раді складає 1200 га.

Цікаві матеріали дали розкопки біля села Оселівки Кельменецького району Чернівецької області. Вони, як і багато інших археологічних пам’яток у Кельменецькому районі, були виявлені при допомозі невтомного шукача старовини, місцевого краєзнавця В. Ц Ковцуна. З 1971 р. на черняхівських пам’ятках Оселівки розпочалися стаціонарні дослідження, які проводяться експедиціями Інституту археології АН СРСР (керівник Г. Ф. Нікітіна) та Інституту суспільних наук АН УРСР (керівник В. М. Цигилик).

Черняхівське поселення в селі Оселівка Кельменецького району

Черняхівське поселення в Оселівці розміщується на першій надзаплавній терасі правого берега Дністра в урочищі Плантація. Воно простягається вздовж берега річки на 800 м. На поселенні розкопані наземні і, що цікаво, заглиблені в землю житла. Це дуже важлива деталь, яка свідчить про зв’язок традицій домобудування першої половини І тис. н. е. з технікою зведення жител у другій половині І тис. н. е., коли слов’яни будували переважно заглиблені житла.

Наземні житла, стіни яких були дерев’яні, обмазані глиною, мали середню площу від 25 — 30 до 45 — 55 кв. м. Межі жител добре визначаються за скупченням глиняної обмазки. В них розміщувалися глинобитні печі або відкриті вогнища. Долівкою приміщень служила добре утрамбована земля. Житла були прямокутні або квадратні в плані, як правило, орієнтовані стінами за сторонами світу. В розташуванні жител простежується певна система. Поблизу жител виявлені рештки господарських приміщень, а також літні вогнища, господарські ями.

Напівземлянки та землянки також мали прямокутну або квадратну форму площею від 10 — 12 до 38 — 40 квадратних метрів. Наземні частини заглиблених жител будувалися за такою ж технікою, як і наземні житла. У заглиблених житлах переважають вогнища відкритого типу.

З об’єктів ремісничої діяльності населення заслуговує уваги розкопана гончарна майстерня. Вона складалася з «погребниці» (приміщення для гончарів) і великого двох’ярусного горна, який зберігся до 1.6 метрів висоти. У верхній камері для випалення знаходились уламки черняхівського посуду III—IV ст. н. е. Нижній ярус (топка) був відокремлений від верхнього горизонтальною глиняною перегородкою з округлими отворами для пропускання гарячого повітря. Верхня камера мала велике куполоподібне склепіння, яке частково розбиралося при завантаженні та розвантаженні печі. В такій печі могло поміститися до сотні гончарних виробів середньої величини. Ранньослов’янські гончарі з Оселівки виготовляли високоякісний посуд, що відзначався різноманітністю форм і мав добре оброблену, нерідко красиво орнаментовану поверхню.

На поселенні знайдено багато глиняного посуду, серед якого переважає гончарний, представлений різноманітними формами — мисками, горщиками, глечиками і т. п. Серед ліпної кераміки переважають горщики. У глиняному тісті цих виробів є домішки шамоту — товченої старої кераміки, і жорстви — товченого каменю; поверхня їх горбкувата, погано оброблена. Жителі поселення користувалися й привозним посудом, про що свідчать уламки амфор з Причорномор’я, датовані III— IV ст. н. е. Знайдені фрагменти й скляного посуду.

Із знарядь праці представлені залізні наральник, серп, ножі, долото, кресала. Оселівський наральник має довжину 16 см, і за своєю формою він наближається до плужного лемеша. Очевидно, жителі селища, як і багатьох інших поселень цього ж часу в Подністров’ї, обробляли землю орними знаряддями плужного типу.

Поселення датується на основі виявлених тут бронзових фібул-застібок загальноєвропейського типу. Такі фібули знало населення всієї Південно-Східної Європи першої половини І тис. н. е.

Поряд з поселенням, на невеликому пагорбі, розміщується черняхівський могильник. На ньому розкопані поховання, здійснені за обрядами трупопокладення та трупоспалення. В трупопальних похованнях виявлені глиняні посудини-урни із залишками кремації. Але є й ямні трупопальні поховання (залишки кремації покладені в неглибоких ямках). Поховання-трупопокладення супроводжуються різними побутовими предметами, які за життя належали померлому, а після смерті мали служити йому у потойбічному світі.

Цікавим виявилось поховання, здійснене у широкій прямокутній ямі розміром 1,85X1,35 м. В ньому знайдені кістки дитини, кістяний гребінь, чотири глиняні миски, глечик з ручкою, гончарний горщик, чорнолощений келих, прикрашений штампованим орнаментом, та скляний келих з округлим дном і овальними шліфами по площині стінок. Тут же знайдені кістки тварин та птахів — рештки жертовної їжі.

Оселівський могильник типовий для пам’яток черняхівської культури у Подністров’ї. Аналогічні за обрядом та речовим інвентарем поховання виявлені на інших черняхівських могильниках (в селах Усті Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, в Неполоківцях Кіцманського і Романківцях Сокирянського районів Чернівецької області та в інших місцях).