У третю неділю червня відзначається День медичного працівника, тож 18 червня в Оселівському клубі вітали не лише лікарів і медсестер, а й усіх тих, без чиєї допомоги не обійшлася б медична галузь, хто має відношення до порятунку людських життів.

       На заході звучали вітання сільського голови Шепенюк А. О.  тим, хто пов’язав своє життя з медициною, адже в ці нелегкі для країни часи, праця медичного працівника воістину героїчна та гуманна – зцілювати, повертати людям здоров’я, іти під кулі незважаючи ні на що – рятуючи людське життя. Зі словами щирої вдячності звернулися до ветеранів медичної служби, які свої знання, досвід, теплоту свого серця віддали зціленню людей. 

        Бібліотекар, Шепенюк Марія Петрівна,  взяла активну участь в проведенні цього заходу. В холі клубу для всіх присутніх діяла книжкова виставка «Здоров’я – найдорожчий скарб».

        Також було вручено подяки з нагоди Дня медичного працівника з побажаннями здоров’я, благополуччя та мирного неба над головою.

        Та не лише нагородження працівників подарувало гарний настрій. Концертна програма, підготовлена учнями школи, створила у залі святкову та радісну атмосферу.

       26 квітня 1986 року сталась страшна катастрофа в історії людства –  вибух реактора на Чорнобильській атомній електростанції. Долі багатьох людей різних професій – цивільних і військових, які стали свідками, учасниками, героями та жертвами Чорнобильської катастрофи, змінилися назавжди.  І через 31 рік цей день змушує задуматися про можливі наслідки діяльності людини.

       Пам'ять про трагедію незагоєною раною залишиться в душі нашого народу. Подвиг, який здійснили ліквідатори Чорнобильської АЕС, ніколи не буде забутий.

       Цій темі була  присвячена екологічна година «Чорнобиль – рана України», яка пройшла в бібліотеці-філії №38 26 квітня 2017 року.

       Ведучими заходу були учні школи, а глядачами – місцеві жителі. Також бібліотекарем було організовано книжкову виставку «Урок пам’яті – попіл Чорнобиля», яка знайомила жителів села з виданнями бібліотеки з даної теми.

       На захід були запрошені ліквідатори аварії на ЧАЕС –  Іванський Іван та Шевчук Василь. Запаленою свічкою і хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблих ліквідаторів Чорнобильської катастрофи.

Народознавчий куточок
бібліотеки – філії № 38 с. Оселівка

Завфілією:

Шепенюк Марія Петрівна

      В душі кожної людини живе любов до рідного краю, до своєї малої Батьківщини, де жили його предки, де живе він сам. І щоб ця любов ніколи не згасла, щоб кожен зміг пронести її через все життя, почуття це потрібно підтримувати і виховувати. Це стало головною метою краєзнавчої роботи бібліотеки – філії № 38 с. Оселівка.
      Враховуючи інтерес користувачів до подій минулого, завідуюча бібліотеки – філії № 38 с. Оселівка Шепенюк Марія Петрівна    послідовно та систематично веде кропітку пошукову роботу, основною метою якої є:
 - вивчення історії свого села,
 - відродження імен визначних діячів села,
 - збирання легенд, переказів, спогадів старожилів тощо.

      Сільська бібліотека була і залишається острівцем збереження національної культури, народних традицій і звичаїв, історії свого села.

•      Кожній людині і територіальній спільноті необхідно знайти відповідь на запитання «Хто я (ми)?». А правильну відповідь на це запитання знайти без знань про своїх пращурів просто неможливо.

     Тому завідуюча бібліотеки – філії № 38 с. Оселівка Шепенюк Марія Петрівна почала активний збір матеріалів із життя односельчан як минувшини так і сьогодення.           Результатом цієї роботи стало відкриття у 2012 році народознавчого куточка у бібліотеці.

      Народознавчий куточок бібліотеки – філії № 38 с. Оселівка – це своєрідний генетичний код пам’яті, який зберігає ідентичність і ментальність територіальної громади.
      Кожного сільського умільця, як правило, бібліотекар добре знає, адже допомагає йому у підборі літератури, в організації персональних виставок та участі в ярмарках. 

Народознавчий куточок в бібліотеці с. Оселівка оформлено завдяки такій тісній співпраці, де представлені предмети народного вжитку минулого і вироби сучасних майстрів.

      Музейна експозиція сьогодні складається з таких предметів: національний одяг, знаряддя праці, гончарні вироби,  предмети побуту.

 •Релігійності зібраної колекції надає наявність ікон. (Подаровані Требик Розою Миколаївною, Боштан Марією Миколаївною).

      Оригінальним експонатом у народознавчоому куточку є софа, подарована Боштан Марією Олексіївною.

      В народознавчому куточку для огляду розміщено елементи українського національного одягу.

      Це вишита жіноча сорочка, горбатка, спідниця, чоловіча чемерка (кожух), хустки.

      Ілюстраційною сторінкою зібраних народних скарбів є виставка вишиваних українських рушників. Їх в колекції нараховується близько 15.

     В колекції представлені вишиті подушки, картини та вироби на квіткову тематику.

     Наступними важливими експонатами є колекція зібраного різноманітного гончарного посуду, виготовленого ще на гончарному крузі та за іншими технологіями.

     А спеціальні допоміжні засоби для приготування їжі розповідають про інші заняття наших предків - ковальство, столярство, гутництво.

    Тут представлено хлібну лопату та рогача, щоб витягати горшки з печі.

      Зібрано для огляду начиння для прасування одягу: кожну висушену річ завивали на качалку й прокочували по ній рублем- пласким дерев’яним брусом з коротким держаком на кінці й трохи вигнутою ребристою робочою поверхнею. Також розміщено вже більш сучасні металеві праски, які нагрівали за допомогою розжареного вугілля.

     Своє почесне місце займає скриня, де колись зберігалися речі. Цікавими є старовинні сундуки.

      Для освітлення колись використовували лямпу.

      У народознавчому куточку є колекція старовинних портретів та фотографій людей с. Оселівка

•Давні документи Чебана Петра Васильовича.

     

Щоб по-справжньому пізнати свій рідний народ та інші народи, необхідно вивчати їхню історію, мову, культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, письменниками, вченими, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до покоління, безперервно розвивалася і водночас зберігала певні стійкі свої риси, які утверджувалися, поширювалися, тобто, ставали традиційними.

    Ця традиційна культура тісно повязана з природними умовами, історичним буттям народу, способом його життя, діяльністю, характером, психологією.

·Вона виражена в різних формах: матеріальній (будівлях, знаряддях праці, ремеслах, саморобних засобах транспорту, одязі, їжі) і духовній (звичаях, обрядах, традиційних знаннях, мистецьких виробах, творах усної народної творчості тощо).

 ·Завданням нашого часу і нашого покоління є збереження та передача у спадок майбутнім громадянам України неоціненних багатств, створених нашим багатостраждальним народом за свою віковічну історію. Традиційні народні ремесла, знаряддя праці, одяг, їжа, фольклор, народна медицина, свята і обряди - ось неповний перелік того, що потрібно віднаходити, збирати, шанувати, берегти.

·Саме для цього ми і створили народознавчий куточок у с. Оселівка.

На базі таких народознавчих куточків створюються міні-проекти, виставки, екскурсії, народні архіви. Вони стають основою для проведення заходів з патріотичного виховання підростаючого покоління. 

      У бібліотеці оформлені краєзнавчі виставки „Краю мій, моя ти Буковино” , “Моє село – моя святиня”.

      Завданням їхнього створення було зосередження потрібного читачеві матеріалу в єдиному місці, що дозволить самостійно користуватись ним. Виставки доповнені цікавою літературою,  ілюстративним матеріалом, фактичними і статистичними даними про розвиток економіки і культури області, району, села.

      Формою краєзнавчої інформації є тематичні папки – досьє, де акумулюються матеріали з різноманітних тем, до яких включені вирізки газетних та журнальних статтей, світлини краєзнавчої тематики.

       Під час пошукового бібліотечного краєзнавства з’явився цікавий проект

•«Видатні люди, вихідці з населеного пункту с. Оселівка»:

•Ботушанський В.М. -  професор ЧНУ

•Боштан П.В. -  доктор економічних наук, працівник КДУ.

•Продан С.В. -   поет

•Антон’єв Г.К. - заст. Міністра фінансів України, доктор економічних наук.

•Сьогодні однозначно можна говорити про те, що переосмислення минулого, відкриття нових фактів, відновлення історичної справедливості щодо окремих подій, історичних діячів, конкретних осіб  дали поштовх  розширенню краєзнавчого руху, створення народознавчих куточків, музеїв.

     Саме  бібліотеки старанно збирають і зберігають публікації з історії та сьогодення своїх територіальних громад, накопичують фактичний матеріал, таким чином передають культурний досвід громади, забезпечуючи її історичну пам’ять,  формують духовну платформу наступних поколінь, сприяють підвищенню рівня культурних та освітніх потреб населення.

Година поезії «Наш поет» (до 83-ої річниці від дня народження Семена Продана) 

Життя прожити – не поле перейти, - говорить народне прислів’я. І справді у кожної людини свій шлях, своя життєва дорога. На цьому святі ми з вами довідалися про нашого славного земляка, педагога, поета – Семена Продана.

СЕМЕН   ПРОДАН

 (1934-2002)

  Наро­дився 7 лютого 1934 року в селі Оселівка Кельменецького району Чернівецької області в родині селя­нина. У 1952 році закінчив семирічну школу у рідному селі, педаго­гічне училище та філологічний факультет Чернівецького університету. Тривалий час працював учителем української мови та літера­тури в Глибоцькій середній школі № 1.

           Перший вірш автора "Пролісок" побачив світ в обласній газеті "Радянська Буковина".  Перша його збірочка "Стежина" (поезії; Глибока, 1995). Він присвятив її своїм батькам.

           Семен Продан дуже вибагливий до свого слова, економний. Його улюблена форма – мініатюра. Не кожен може написати твір, у якому чотири чи шість рядків. Семен Продан жив і працював у Глибоці, але ніколи не забував свого села, свою рідню. Про це свідчать його вірші: "Оселівка", "Серце матері", "Скорботна мати".

           Друга збірочка Семена Продана "На крилах волі". Вийшла вона у 2002 році.

           Згодом друкувався в газетах "Молодий буковинець", "Радянська освіта", "Комсомольське плем'я", в журналі "Ранок", у колективних збірках "Молодий день'', "Ранковий клич". Переможець двох поетичних конкур­сів – журналу "Українська мова та література в школі" та газе­ти "Крайова освіта".

   Добірка віршів увійшла до двотомника поезій "Самоцвіти", що вийшла у 1996 році в київ­ському видавництві "Молодь". Окремі його поезії перекладені молдавською мовою. Сам поет перекладав з російської, білоруської та інших мов. 

    Помер 1 червня 2002 року в смт. Глибоці Чернівецької області.

В бібліотеці-філії с. Оселівка  проведено історичну годину  «Афганістан – мій біль» (до дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав).

           На базі бібліотеки-філії  с. Оселівка проведено діалог бібліотечних працівників за темою "Сільська бібліотека і громада: співзвучність сучасному та відкритість майбутньому". Перед присутніми виступили начальник відділу культури райдержадміністрації Чепурняк Н.М., директор РЦБС Сливка Н. Г. Методистами ЦРБ були надані методичні поради. На завершення бібліотечні працівники мали змогу переглянути літератерно-мистецьку світлицю "Гріє душу село, моє рідне село",де свої  мистецькі  дані  показали  юні читачі  бібліотеки. 

ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ

СЕЛА ОСЕЛІВКА 

Бібліотека села Оселівка була відкрита у 1947 році. Першим організатором, працівником бібліотеки була Бринзанська Євдокія Іванівна.

Бібліотека знаходилась в хаті. Називалась не бібліотека, а хата – читальня. Книг було мало. В 1954 році бібліотеку прийняла Іванишина Катерина Лук’янівна. Читачів на той час було 200. Книги поступали із районної бібліотеки, а також і колгосп закупив невелику кількість книг. У районі проводились семінари, на яких навчали бібліотечній справі, тому що спеціальної освіти на той час Катерина Лук’янівна не мала.

В бібліотеці читали діти. Молодь дуже активно відвідувала бібліотеку. Для читачів проводились бесіди, масові заходи. Бібліотека була завжди заповнена людьми, тому що тоді рідко в кого було радіо, телевізор.

Пізніше бібліотеку перевели в клуб, де виділили дві кімнати. Завідуючою бібліотекою в цей час працювала Онуфрійчук Павліна Петрівна. Разом із завідуючим клубом проводили читацькі конференції, тематичні вечори, обговорення книг.

Поступово збільшувався книжковий фонд. У бібліотеці часто змінювалися завідуючі, тому що у них не було бібліотечної освіти.

У 1977 році прийшла працювати у бібліотеку Шепенюк Марія Петрівна. Прийняла бібліотеку від Мазур Галини Мелетівни. Книжковий фонд становив 5000 екземплярів.

Бібліотекар оформила каталоги, картотеки, книжкові виставки, проводила бесіди з читачами. Разом із завклубом, учнями школи проводила масові заходи.

В 1979 році була створена ЦБС. Якщо раніше бібліотечні працівники самі комплектували книги, то з 1979 року стала комплектувати районна бібліотека і привозити книги в бібліотеку.

Зараз бібліотека знаходиться в дитячому  садку. Тут є дві кімнати: абонемент і читальний зал. Для читачів оформлені у бібліотеці книжкові виставки, тематичні полички. У бібліотеці є клуб для юнацтва “Калина”. Разом з клубом, школою проводяться літературні вечори, диспути, години поезії, круглі столи, уроки народознавства.

Поняття «донести книгу до читача» було і залишається у функціях бібліотекаря.

                                                                                                   

ІСТОРІЯ СЕЛА ОСЕЛІВКА

Село Оселівка Кельменецького району Чернівецької області розташоване на правому березі річки Дністер, на відстані 22 кілометри від районного центру, 81 км. від обласного центру, 24 кілометри від залізничної станції Ларга. Межує  з селами Перківці та Лівинці цього району та селом Анадоли Хотинського району.

Село було засновано в 1763 році турками і носило назву – Кишло - Неджимове (Котул Ніструлуй – румунська, що означає лікоть (поворот ) Дністра); пізніше відігравало роль сторожового пункту.     Існує легенда, ніби у поміщика було три сини: Неджим, Замжів, Семев; одному з  синів, а саме Неджиму, батько віддав дане поселення, яке й було назване ім’ям цього сина.

Після заснування населеного пунку жителі села стали кріпаками. Земля і населення села належали поміщику Гафенко.

З давніх - давен жителі села вирощували зернові та технічні культури. Розводили худобу, птицю. В минулому добували алебастр (білий камінь) і відправляли його в Одесу та інші міста. До Жовтневої революції в селі було 200 десятин землі, які належали панові, куркулям. Найбільшим куркулем на селі був Тодор Солоткий, який мав 21 десятину землі, свій млин, січкарню, олійню. Селяни виступили проти куркуля: підпалили його господарство і Тодор Солодкий втік з села.

В 1918 р. румунська влада почала загарбувати територію, нещадно розправлялись з місцевим населенням: били, грабували, підпалювали будинки. Внаслідок цього населення тікало на лівий берег Дністра. Румунська влада забирала все майно тих, хто втік. Спалахнуло повстання, на чолі якого стояв колишній офіцер царської армії  Федір Гущак. Озброєння одержували з Хотина. Повстання мало велике значення, але внаслідок неорганізованості повсталих воно було придушене. Керівник Федір Гущак при втечі  через Дністер на Поділля втопився. Є й такі думки, що його втопила румунська влада.

В селі Оселівка влада рад встановилася в 1940 році, коли радянська армія визволила північну Буковину та Хотинський повіт від румунських загарбників.

У 1940 році була відкрита початкова школа з українською мовою навчання, першим вчителем був Сумнєвич В. І.

Село Оселівка було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в кінці червня 1941 року. Звільнена територія радянською армією 26 березня 1944 року. В південній частині села проходили бої, переходила велика кількість військ, було вбито біля 500 німців Під час звільнення території села населення допомагало Радянській армії у виявленні німецьких частин (Ригаловський Григорій, Казимір Іван), допомагали продуктами, жінки доглядали за пораненими бійцями (Чорна Анастасія, Казимір Оксана, Казимір Василь).

В 1946-1947 роках в селі Оселівка був організований колгосп “Перемога”. Головою колгоспу був Чабан Василь Миколайович.

Назву Оселівка село одержало у 1947 році згідно Указу Президії Верховної Ради  УРСР.

Укрупнення колгоспу відбулося в 1958 році, коли колгосп “Перемога” с. Оселівка ввійшов як складова частина колгоспу ”Україна”, центр якого знаходиться в селі Лівинці.

Протягом 1947 – 2007 років в селі побудовано: загальноосвітню середню школу (1962 рік) I-II ступенів, дитячий садок, будинок культури, церкву, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок християн-бабтистів, магазини, сільськогосподарські будівлі ТзОВ Т.Г. Шевченка. 

Село електрофіковане, телекомуніковане та газифіковане. Загальна площа села Оселівка 363,8 га., загальна площа земель підпорядкованих сільській раді складає 1200 га.

Цікаві матеріали дали розкопки біля села Оселівки Кельменецького району Чернівецької області. Вони, як і багато інших археологічних пам’яток у Кельменецькому районі, були виявлені при допомозі невтомного шукача старовини, місцевого краєзнавця В. Ц Ковцуна. З 1971 р. на черняхівських пам’ятках Оселівки розпочалися стаціонарні дослідження, які проводяться експедиціями Інституту археології АН СРСР (керівник Г. Ф. Нікітіна) та Інституту суспільних наук АН УРСР (керівник В. М. Цигилик).

Черняхівське поселення в селі Оселівка Кельменецького району

Черняхівське поселення в Оселівці розміщується на першій надзаплавній терасі правого берега Дністра в урочищі Плантація. Воно простягається вздовж берега річки на 800 м. На поселенні розкопані наземні і, що цікаво, заглиблені в землю житла. Це дуже важлива деталь, яка свідчить про зв’язок традицій домобудування першої половини І тис. н. е. з технікою зведення жител у другій половині І тис. н. е., коли слов’яни будували переважно заглиблені житла.

Наземні житла, стіни яких були дерев’яні, обмазані глиною, мали середню площу від 25 — 30 до 45 — 55 кв. м. Межі жител добре визначаються за скупченням глиняної обмазки. В них розміщувалися глинобитні печі або відкриті вогнища. Долівкою приміщень служила добре утрамбована земля. Житла були прямокутні або квадратні в плані, як правило, орієнтовані стінами за сторонами світу. В розташуванні жител простежується певна система. Поблизу жител виявлені рештки господарських приміщень, а також літні вогнища, господарські ями.

Напівземлянки та землянки також мали прямокутну або квадратну форму площею від 10 — 12 до 38 — 40 квадратних метрів. Наземні частини заглиблених жител будувалися за такою ж технікою, як і наземні житла. У заглиблених житлах переважають вогнища відкритого типу.

З об’єктів ремісничої діяльності населення заслуговує уваги розкопана гончарна майстерня. Вона складалася з «погребниці» (приміщення для гончарів) і великого двох’ярусного горна, який зберігся до 1.6 метрів висоти. У верхній камері для випалення знаходились уламки черняхівського посуду III—IV ст. н. е. Нижній ярус (топка) був відокремлений від верхнього горизонтальною глиняною перегородкою з округлими отворами для пропускання гарячого повітря. Верхня камера мала велике куполоподібне склепіння, яке частково розбиралося при завантаженні та розвантаженні печі. В такій печі могло поміститися до сотні гончарних виробів середньої величини. Ранньослов’янські гончарі з Оселівки виготовляли високоякісний посуд, що відзначався різноманітністю форм і мав добре оброблену, нерідко красиво орнаментовану поверхню.

На поселенні знайдено багато глиняного посуду, серед якого переважає гончарний, представлений різноманітними формами — мисками, горщиками, глечиками і т. п. Серед ліпної кераміки переважають горщики. У глиняному тісті цих виробів є домішки шамоту — товченої старої кераміки, і жорстви — товченого каменю; поверхня їх горбкувата, погано оброблена. Жителі поселення користувалися й привозним посудом, про що свідчать уламки амфор з Причорномор’я, датовані III— IV ст. н. е. Знайдені фрагменти й скляного посуду.

Із знарядь праці представлені залізні наральник, серп, ножі, долото, кресала. Оселівський наральник має довжину 16 см, і за своєю формою він наближається до плужного лемеша. Очевидно, жителі селища, як і багатьох інших поселень цього ж часу в Подністров’ї, обробляли землю орними знаряддями плужного типу.

Поселення датується на основі виявлених тут бронзових фібул-застібок загальноєвропейського типу. Такі фібули знало населення всієї Південно-Східної Європи першої половини І тис. н. е.

Поряд з поселенням, на невеликому пагорбі, розміщується черняхівський могильник. На ньому розкопані поховання, здійснені за обрядами трупопокладення та трупоспалення. В трупопальних похованнях виявлені глиняні посудини-урни із залишками кремації. Але є й ямні трупопальні поховання (залишки кремації покладені в неглибоких ямках). Поховання-трупопокладення супроводжуються різними побутовими предметами, які за життя належали померлому, а після смерті мали служити йому у потойбічному світі.

Цікавим виявилось поховання, здійснене у широкій прямокутній ямі розміром 1,85X1,35 м. В ньому знайдені кістки дитини, кістяний гребінь, чотири глиняні миски, глечик з ручкою, гончарний горщик, чорнолощений келих, прикрашений штампованим орнаментом, та скляний келих з округлим дном і овальними шліфами по площині стінок. Тут же знайдені кістки тварин та птахів — рештки жертовної їжі.

Оселівський могильник типовий для пам’яток черняхівської культури у Подністров’ї. Аналогічні за обрядом та речовим інвентарем поховання виявлені на інших черняхівських могильниках (в селах Усті Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, в Неполоківцях Кіцманського і Романківцях Сокирянського районів Чернівецької області та в інших місцях).